вівторок, 13 вересня 2011 р.

Характер людини творить її долю

Ти знаєш, що ти – людина?

В. Симоненко

Вчені давно вивчають активність психічної діяльності й поведінки людини. Академік І. Павлов ще в минулому столітті обґрунтував біологічний фундамент особистості, заснований на властивостях нервової системи. Було виділено типи нервової системи: рухливий, інертний, неврівноважений і слабкий. І ще є наука «генетика». Вона стверджує, що людина народжується з певними задатками рис характеру. Я не збагну: йдеться до того, що доля людини вже передбачена генетично?

Згадую Біблію: людину створив Бог і дав їй напуття, що треба бути Людиною. Для цього маємо 10 Божих Заповідей. Вони дають нам можливості формувати цінності особистості: переконання, погляди, зацікавлення, здібності. Тобто, формувати характер. А характер і є фундаментом долі. Я в цьому переконана.

Досліджуючи якості особистості, які лежать в основі характеру людини, вчені виділяють більше двох десятків позитивних рис і майже стільки ж – негативних.

Скажімо, найголовнішими позитивними якостями особистості, рисами характеру, на мій погляд, є: доброта, працьовитість, вірність, благородство, бережливість, мужність, наполегливість, винахідливість, гуманність, гострота розуму… Думаю, що негативними, в першу чергу, є риси характеру: байдужість, безликість, бездуховність, егоїзм, користолюбство, лицемірство, жорстокість, переродженість…

Очевидно, кожна людина в різних життєвих ситуаціях здатна проявляти різні риси характеру. Всі наші поступки складають наш характер і, водночас, творять нашу долю. Наша доля залежить і від нас самих. Треба все життя пам’ятати народну мудрість: «Як постелиш, так і виспишся», «Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся».

Прийнято стверджувати, що людина є господарем своєї долі. Але при цьому кожен з нас не повинен забувати, що він є людиною. Згадую поезію Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?»

Головним у людині є індивідуальність, особистісне начало. Це я зрозуміла з названої поезії В. Симоненка. Спочатку ця думка може видатися не новою. Але вона дуже актуальна у наш час. Адже зараз риси індивідуальності часто стираються. На людину великий вплив має Глобалізація. Люди прагнуть уніфікації одягу, в електронному спілкуванні за допомогою Інтернету стираються майже всі вікові, соціальні відмінності між людьми. Та не треба намагатися самотужки змінити світ. Треба почати з себе, з визначення індивідуальності у собі. Люди, які мають власний стиль в одежі, власне неповторну манеру говорити і є незалежними й оригінальними в думках та поглядах на життя, привертають до себе увагу, з ними приємно, цікаво говорити. Вони потрібні близьким і далеким. Вони затребувані у суспільстві на користь для народу. А це, вважай, у тебе склалася доля бути корисним і потрібним. У моєму розумінні – це щастя.

А як же бути з тими, які забувають, що вони люди і живуть тільки заради власного інтересу? Хочеться звернутися до них словами Т. Шевченка:

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Отже, людина покликана бути на Землі Людиною. Вона народжується доброю. І тому не може забувати, що потрібна людям. Вона повинна формувати у своєму характері ті риси, які принесуть їй самій щастя і достаток і оточуючим. Сама з собою людина жити не може. Наодинці важко чогось досягти. І треба вміти контролювати навіть свої думки.

Я у повсякденному житті рівняюся на своїх тата і маму. Вони доброзичливі, працьовиті, бережливі, гуманні, мудрі, розумні. Мудра людина конфліктів уміє уникати, а розумна – їх залагодити. І ще одне: мої батьки уміють керувати своїми емоціями. Тому, на мій погляд, їх поважають всі люди у нашому селі. І ми, діти, любимо їх. Мріємо бути такими, як вони. То чи це не найголовніше у долі людини?!

Немає коментарів:

Дописати коментар