Я вам з того світа, любі, усміхнусь…
Т. Шевченко
Україна… Тут «родилась, гарцювала Козацька воля, вона «лягла спочить… А тим часом Виросла могила».
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки,
Бо дотепні…
Цей уривок із поезії Т.Шевченка «Думи мої, думи мої…», якою починається перше видання «Кобзаря» (1840 р.) і яка є прологом до всієї творчості Т.Шевченка. У поезії контурно накреслюється образ Шевченкового кобзаря – народного співця, виконавця дум і пісень народних.
Кобзар – народний співець – довічно увійшов у свідомість нашого народу. Цей образ на весь зріст постає в «Перебенді». Вірш композиційно можна поділити на дві частини. У першій – народний співець буденний, реальний. Ця «постать наскрізь реальна, живцем вихоплена з дійсно українського життя, вповні національна, типово українська в кожній деталі», – зауважував Іван Франко. У другій частині – це самотній співець. Його постать романтично піднесена.
Пісенний репертуар Перебенді різноманітний, розрахований на певного слухача. Пісні, що їх виконує Перебендя, – веселі, жартівливі, любовні, сирітські, героїчні, трагічні, історичні, побутові, козацькі… Народний співець співає всюди, де є люди. Справжній син народу, його пісенна культура висока. Співає він і на могилі, «щоб люди не чули». Таке усамітнення властиве багатьом романтичним героям.
Шевченковий Перебендя постане в різних художніх модифікаціях, але завжди залишиться собою – вірним своїй Україні і своєму народові.
Іван Франко зазначав, що в образі Перебенді яскраво виявився великий «поетичний талант Шевченка», бо вічною темою в літературі є поет і суспільство, геній і народ: Горацій і Руссо, Шіллер і Гете, Міцкевич і Пушкін… Усе це генетична основа Шевченкового «Перебенді».
У поемі «Катерина» образ народного співця виведений епізодично. Він узяв собі в поводирі сина героїні – Івася. Кобзар-бандурист у поемі – постать другорядна, але вона продовжує біографію сироти, Івась і подібний до старця: обідраний,обшарпаний, «голий», як старий кобзар. А у багатій кареті під’їхав пан, батько Івася. Образ кобзаря тут потрібний Шевченкові, щоб звести батька з сином, Але огидний, бездушний москаль відвернувся від своєї дитини. Він учинив великий злочин перед рідним сином, його матір’ю і перед суспільством. Який образний соціальний трикутник: українка Катерина – москаль Іван – їхній син Івась; любов – зрада – позашлюбна дитина; трагічна смерть – панська розкіш – сирітське жебрацтво…
З кобзаревої пісні скомпонована історико-героїчна, романтична поема Шевченка «Тарасова ніч». Це твір про звитяжну битву запорозьких козаків під проводом Тараса Федоро́вича (Трясила) проти шляхетського війська.
У поемі відсутня авторська характеристика кобзаря. Але читач відчуває, що це талановитий співак, оповідач, музи́ка, поет, творець, учитель, вихователь, історик, щирий українець-націоналіст, шляхетний у своїх помислах і діях.
Шевченківського Перебендю зустрічаємо і в гайдамацькому повстанні (поема «Гайдамаки»). Як і Ярема, Гонта, Залізняк, кобзар Волох – живе втілення народного гніву до гнобителів, Своїм співом він звеселяє козаків, завзято танцює в їхньому гурті, «шкандибає на коні» за ними. Кобзар Волох – це художнє втілення козацької вольниці, героїки завзяття, сміху, дотепу, жарту…
У творі «Мар’яна – черниця» увагу привертає образ триструнної, зіпсованої кобзи. На ній сліпий кобзар виконує пісню про розбите, нещасливе кохання.
Інший образ кобзаря Степана змальовано в Шевченковій поемі «Невольник», який показаний у побутовому та в історичному плані. У стосунках України зі своїм поневолювачем , Москвою, виступають «три лірники» у поемі-містерії «Великий льох». Поет показав, як Москва робила все для того, щоб витравити дух українства, скалічити, зневолити, знищити душу України.
У Шевченкових образах народних співців-кобзарів можна прочитати історію України, її «політичну геометрію» – «трикутник смерті»: царська Росія – королівська Польща – султанська Туреччина.
Шевченкові народні співці – це символ, виразник національного болю України, це – захисник знедолених, глашатай волі й незалежності рідного краю.
Славні українські кобзарі – духовні витязі української нації, що в невмирущій, незнищенній нашій пісні утверджували і множили славу України.
Вони і тепер живуть в українській душі, усміхаються їй з того світу в часи злетів і падінь, тимчасових негараздів і надій на світле прийдешнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар