Відображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва в народних думах і піснях

Так ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну.

М. Гоголь

Воля й козацтво, героїчна боротьба й звитяга – ці поняття в народних думах та піснях взаємопов’язані, не роздільні.

Козацька воля панувала у мирні дні на Запоріжжі, хоча козаки жили за розпорядком дня на Січі. Понад усе була військова дисципліна. Її заснували на принципах людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за порушення дисципліни. Дуже важливим було побратимство.

У боротьбі за волю запорожці проявляли великий героїзм. Вони були своєрідними прикордонниками, які попереджували людей про небезпеку й першими вступали в бій з ворогом. Тому народ у думах і пісних, легендах і переказах, казках і притчах, жартах і анекдотах, оповідях і літописах оспівував героїчну боротьбу запорозького козацтва за волю.

Багаті за змістом, за образністю мови є народні думи та пісні про героїчних запорожців. Ось «Дума про козака Голоту». В ній розкривається боротьба українського народу в ХVI – XVII ст. проти татарських нападників.

Козак Голота – відважний, сміливий, у поєдинку переміг багатого татарина, який хотів захопити його і продати у неволю. Голота протиставляється багатому татарину, у якого головне – нажива. Народ висловлює в думі своє заповітне бажання, щоб козаки завжди:

Хороші мислі мали… І неприятеля під ноги топтали.

Якщо козак Голота – це узагальнений образ багатьох сміливих борців за волю, то Самійло Кішка – історична особа. Він – учасник морських походів запорозьких козаків проти Туреччини. У 70 –х роках XVI ст. потрапив у турецький полон і провів у неволі майже 25 років. У 1599 році Кішка організував на турецькій галері повстання невільників і повернувся в Україну. Він був обраний гетьманом.

У «Думі про Самійла Кішку» розкрито характер мужнього патріота, захисника християнської віри.

Героїчна боротьба запорозького козацтва за волю відображена в думах: «Хмельницький і Барабаш», «Перемога над Корсунем», «Хмельницький і Василій Молдавський» та ін.

Богдан Хмельницький у народних думах – великий борець за свободу рідної землі й рідного українського народу. Його вірним побратимом був Іван Богун, про що народ говорить у думі «Іван Богун»:

А кобзарі грали,

В струни дотинали

Та Богдана з Богуном

Піснями хваляли!

Близькими до дум за ідейною спрямованістю є народні пісні. Так, на західноукраїнських землях добре відома пісня «Ой Морозе, Морозенку». Вона розповідає про один з боїв козаків проти панської Польщі у ХVІІ ст. Можливо, Морозенко – це один із соратників Богдана Хмельницького, полковник Станіслав Морозенко або осавула Нестор Морозенко. Є понад 40 варіантів цієї пісні, але в кожній із них Морозенко і його побратими козаки – це великі борці за зволю запорозького козацтва, а його особі – всієї України.

Понад 400 років народ прославляє у пісні відважного лицаря Байду. Історики довели, що його прототипом був Дмитро Іванович Вишневецький, князь, гетьман, засновник Запорозької Січі, один із перших організаторів українського козацтва.

«Пісня про Байду» має традиційний народний зачин:

В Цареграді на риночку

Та п’є Байда мед-горілочку…

Байда – сміливий, сильний духом і тілом, не боїться ворога. Треба мати надзвичайну силу, щоб його перемогти.

Для народних дум і пісень особливо характерні гіперболи:

Ой ще козак не примірився,

А татарин ік лихій матері з коня покотився!

(«Дума про козака Голоту»)

Самійло Кішка легко зняв зі своїх рук і ніг кайдани і « у Чорнеє пороняв», а в його честь козаки «із семип’ядних пищалей гримали, Кішку Самійла по волі поздоровляли» («Самійло Кішка»).

Причеплений ребром на гак, Байда живе кілька днів, не втрачаючи свідомості. Він спроможний ще й влучно стріляти. Його стріла пробила наскрізь аж трьох людей.

Такі запорожці. Справжні лицарі. А де лицарство – там і мужність у боротьбі за волю, там і порядність у боротьбі, в особистому житті, в коханні.

У кожного козака була мати, були й сестри, кохані, наречені, були й дружини з дітьми. Вони плакали, виряджаючи козаків на Січ, у похід, роками чекали їх вдома…Вели без чоловіків господарство, ростили дітей. Про це складено немало народних пісень. Багато з них виконували мої дідусь та бабуся у нас, на Буковині: «Їхав козак на війноньку», «Їхав козак за Дунай», «Засвистали козаченьки» (варіант « Засвіт встали козаченьки»), «Стоїть явір над водою», «Ой у полі жито», «Ой у лузі та ще й при березі», «Ой там, за Дунаєм», «Ой на горі да женці жнуть» та інші. Співають, звичайно, і «Пісню про Байду».

Козацька вольниця, Запорізька Січ – славна сторінка нашої історії. Саме з Січі розливалася воля на все українство. Запорізька Січ була християнською, демократичною республікою, островом волі українців серед феодально-кріпосницького океану самодержавної Росії. У народних думах і піснях Запорізька Січ, козацьке військо, демократична держава закарбувалися як одна з найгероїчніших сторінок світової історії, Ми, українці, пишаємося цим.