Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
Т. Шевченко
Роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» - видатне явище в українській художньо-історичній романістиці ХХ ст.
У розвитку цього рідкісного й цікавого жанру Ліна Костенко зробила якісно новий крок, творчо засвоївши досвід своїх попередників.
В історичному романі «Маруся Чурай» розповідається про життя українських міст і сіл періоду визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. У творі зображена блискуча галерея народних образів. Тут полковники, козаки, козацькі дружини, поштиві люди, тітки, шевці, куми, сусідки. Та найповніше автор змальовує головну героїню Марусю Чурай. Відомостей про життя дівчини, окрім її пісень, дуже мало.
Починається роман з кульмінації – суду над Марусею. Вона сидить на лаві підсудних, бо отруїла Гриця. Він самохіть випив келих трунку, який Маруся приготувала для себе.
Суд іде. Прибуває посланець від кошового. Потрібна поміч: з військом наближається польський гетьман Потоцький. Поляжуть на полі битв запорожці, а тут, в Полтаві, «погиб козак од женської руки». Один за одним виступають свідки. «Любов – діло неосудне», - стверджує Ящиха Кошова. «Грицько зцурався дівчини такої», - сказав полковник. Багато свідчень, а пропозицій нема. Стоїть убийниця, за Грицем тужить. Нарешті вирішено: Маруся помре на шибениці. Козак Іван Іскра , який щиро кохає Марусю, приносить від самого гетьмана звістку: «…відпустити дівчину негайно і скасувати вирока того».
У листі гетьмана звучить думка про неперевершеність української пісні Марусі Чурай: «Її пісні – як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот». Українська пісня «помагає не вгашати духа», адже про козацькі битви –«на папері голо», лише в піснях вогонь отой пашить». Український народ в особі Марусі Чурай – носій козацьких звитяг.
Маруся – дочка запорізького козака. Він – справжній син свого народу, «розп’ятий у Варшаві, а не схилив пред ворогом чола».
У третьому розділі роману Чураївна пригадує своє дитинство, роздумує над долею рідного народу, намагається розібратися у поведінці Гриця. Чому він зрадив її.
Гриць не міг зрозуміти злету Марусиної душі, краси її пісень, які так високо цінував народ. Життєве кредо Марусі – не зрадити своєму народові, бути завжди потрібною людям.. Це і було причиною її нещасливого кохання.
Образи Марусі і Гриця – трагічні. Це трагічне має соціально-історичний характер, бо «вимога права на щастя, на свободу і любов є вимога і особиста, і загальна».
Доля Гриця і Марусі – то лише окремий випадок у житті знедоленого народу України.
Пісні талановитої дочки українського народу Марусі Чурай утверджують народне, українське світобачення, незнищенність духу, моральну красу і великий талант нашого народу. Ці риси притаманні кращим українським пісням нашого часу.
Роман Ліни Костенко є унікальним в українській літературі. Тому саме за цей роман у віршах Ліна Костенко удостоєна 1987 року Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар