Невідомий юначе! Мій Великий Українцю!
Ти наснився мені у ніч на Святого Валентина. Пишу цього листа і сподіваюсь: тобі ще ніколи так не писала дівчина. Мабуть, з дівчатами ти зустрічався по-школярськи. Але ж мріяв зустріти дівчину казкової краси, щедрої душі, залюблену у світ, закохану у зоряне небо, у сонячні весняні ранки, дівчину гарну, як світанкові роси, як весняне сонечко (воно ж, як кажуть люди, хоч малесеньке, а все ж теплесеньке). Але ж ти не встиг зустріти її.
Мабуть, у зимові довгі вечори ти мріяв, що станеш на рушничок тільки один раз і на все життя. Що наречена твоя буде вірною тобі дружиною до самої смерті. Що, повертаючись додому, ти у своїй власній хаті відчуватимеш родинне тепло, затишок, бо тебе зустрічатиме дзвінке щебетання твоїх синочків і донечок, щира усмішка твоєї дружини. Але цього вже ніколи у тебе не буде.
Думаю, ти мріяв збудувати найкращу у рідному краї хату, яка була б схожа і на ті, які будують у сучасному тобі світі і щось було б у ній від діда-прадіда (коло хати ставок, великий сад і криниця з розкішним, у народному стилі, цебринням). І цього не буде. Впевнена: тобі хотілось жити у великій незалежній європейській державі, яка користувалась би авторитетом серед народів світу. Ти хотів би мати нагоду вільно їздити по світу наодинці і з родиною, щоб набиратися досвіду і незабутніх вражень. І це не збудеться.
Мій любий юначе! Відважний козаче! А я такому й адресую цього листа. Чому?
Такі, як ти, в далекі роки славного Запоріжжя боронили козацьку честь від поляків і татар, навчали народ цінувати свободу і незалежність України. Ви творили перші українські Конституції, дали перший у Європі зразок демократичної держави – Запорізьку Січ. Саме такі вмирали за свободу під Крутами.
Такі, як ти, вмирали і на Соловках. У сурові 30-ті вас розстрілювали, або до Сибіру далекого забирали.… З часами тоталітаризму прийшли роки фашизму. Ви зазнали страхіть війни, бачили смерть побратимів, рятували від неї світ. Такі, як ти, на палаючих літаках кидалися в гущу ворожих сил, прикривали побратимів від ворожих куль своїм юним тілом, ділилися останнім шматочком хліба і ковтком води, замерзали в окопах і бліндажах..
Ви не пізнали щастя в коханні, бо клята війна накрила все чорною, темною вічністю. Загинув кожний шостий українець і мало не кожен четвертий буковинець із мобілізованих. Серед них був і ти. Люта смерть знайшла тебе на чужій землі. І ти навіть не знаєш, як від ворожої кулі була спалена твоя рідна хата, як твій батько йшов у лави борців УПА, ОУН, які мужньо боролися за самостійну Україну. Не знаєш, як за це була страчена вся твоя родина. Ти не відчув радість Великої Перемоги над ворогом ні в Європі, ні вдома, в Україні. Твоє життя обірвалось навічно, але залишилась пам’ять про тебе і про таких, як ти, ще зовсім юних.
Якби ти повернувся з війни живий, то тепер був би ветераном Другої світової. У нашому селі таких уже мало. Ми запрошуємо їх до шкоди у свята й будні, ходимо до них додому, розповідаємо про наші шкільні будні, а вони нам – про фронтові. Тоді вони також були юними.
Дорогий юначе!
Тепер підростають такі, як я. Скажу і за них. Не знаю за кожного, але, насамперед, - за себе. Я мрію, як і ти, бути щасливою і коханою. І я реально бачу дорогу до щасливого життя. Надіюсь, що все для мене ось-ось здійсниться. Звичайно, спершу я подбаю про успішне закінчення загальноосвітньої школи, про здобуття належної освіти, про сім’ю, власний будинок, роботу. А щодо того, що не буде страхіть війни, що Україна стане міцною європейською державою, членом Євроатлантичного союзу, то у мене немає жодних сумнівів. Так-так. Наша Україна тепер незалежна і все робиться для того, щоб вона стала найбагатшою не тільки у Європі, але й у світі.
На прощання скажу: як боляче відчувати, що мій лист кане у вічність. А так хочеться вірити, що його прочитають насамперед такі, як ти, всі, кому не байдужі героїчні українці, які віддали своє життя за славний наш український народ, за нас.
Ми, нинішнє покоління юних українців, низько схиляємо голови перед вашими подвигами. Ми пронесемо пам’ять про вас у наших серцях через усе життя. Будемо щиро любити рідну землю, свободу і свій народ.
Незнайомка, дівчина Тетяна.
Немає коментарів:
Дописати коментар